Іноземцю, Ту Стань! або як ми вчилися в Уричі

Цікава розповідь про робочу і водночас захоплюючу поїздку нашого викладача з англійської мови Богдани Лісової.

15

Ніколи не вірила в прикмети, але коли під час першого заняття в курсі на стіл щедро вилилося горнятко з чаєм і захлюпало всі копії, то мимоволі згадалося, що в Індії пролита вода на щасливий початок. Потім залучаю все позитивне мислення і додаю: до того ж добре, що прикмета трапилася лише індійська, а не наша, а то горнятка було б шкода; удачі то хочеться, а розбитого посуду — не дуже. Крім того, аура в групі планувала бути світлою і позитивною, оскільки весь негатив розвіював ще один постійний учень і шанований член колективу (це вже довідалася пізніше) кіт Мажор…

11265520_647270115408341_3650611776035511672_n

Розпочала не зовсім з початку, тому зараз про те, що за курс я маю на увазі і про який колектив йшлося. Отож, нещодавно мені випала честь проводити виїзний інтенсив англійської для працівників Державного історико-культурного заповідника “Тустань”. Готувалась водночас із захопленням і острахом, оскільки скласти і провести ефективну п’ятиденну програму для студентів-початківців не так вже й легко. Результат, як на мене, виправдав затрачені зусилля, а час проведений в Уричі залишив море емоцій.

Найперше тішило позитивне налаштування групи. Незважаючи на те, що люди зібралися абсолютно різної вікової категорії, кожен приніс із собою позитив та усмішку на обличчі.

5

Гріють серце моменти, коли згадуєш старання і завзяття. Навіть між заняттями, в робочий час між одними та другими туристами витягались зошити і повторювались вивчені слова та фрази. В нас був такий собі процес безперервного навчання, коли навіть дорогою до скель мене запитували: “А як англійською дорога? А як каміння? А дивіться під ноги?” Приємно, що навіть з односельцями вітались не “Доброго ранку!”, а “Good morning!”.

22120_647267518741934_2049272750901983779_n

Робочий процес був різноманітним, оскільки заняття проводили то в музеї, то в культурному центрі “Хата у Глубокім”, то зовсім вилазили на свіже повітря і поєднували приємне з корисним.

9

Динамізму додавали рольові ігри, карточки, кросворди. В студентів запалювались очі та з’являвся азарт.
Особливого настрою додав день четвертий, коли ми не забули і підтримали день вишиванки.

13
Щоправда святкування було перерване зливою, якої ще в житті не бачила. Трохи промокла, трохи перелякалась, трохи й мене залякали. В результаті — гумові чоботи на ногах, і трепіт на серці, оскільки, за словами людей, місцину біля річки, а саме там мене і поселили, після сильної зливи може заливати. Виявилось не так страшно, як здавалося, а фото на пам’ять залишилось.

14

П’ятниця була днем прощання, проте не сумного і зовсім без сліз. Дякую від себе та від KI School за теплі слова та відгуки. Ми це зробили! Іноземці нам більше не страшні!