Вігілійний вечір в польській традиції є найбільш урочистим вечором у цілому році. Саме слово вігілія (vigilia) походить з латини і означає чування, коли люди у переддень релігійного свята не сплять, а спільно моляться та очікують на урочистості. Відповідно можна говорити про вігілію будь-якого релігійного свята, але найбільше ця назва асоціюється із передднем Різдва.
Вігілія перед Різдвом утвердилась у польській традиції лишень у XVIII ст. Важливою частиною цього дня є урочиста, але пісна вечеря, яка має родинний характер. До спільної вечері прийнято запрошувати також самотніх людей.
Цей день і вечір був дуже магічним і оповитий різноманітними традиціями та обрядами. До прикладу, за традицією в хаті і на подвір’ї в чотирьох кутках ставилось чотири снопи збіжжя: пшениці, жита, вівса та ячменю. Люди вірили, що це запевнить їм достаток та добрий врожай у наступному році. Стіл прикривали білою скатертиною, а під скатертину клалось сіно, як нагадування про сіно, на якому лежав новонароджений Ісус. На Мазурах та Вармії, до прикладу, під час Вігілії прийнято було витягувати соломинки з-під скатертини. Якщо вдалось витягти рівну та довгу соломинку, то і життя мало бути рівне і без всіляких незгод. Якщо ж соломинка було покручена, то і життя відповідно мало бути складним. На Мазовші рештки святкової вечері віддавали худобі, адже вірилось, що вона може в цю ніч заговорити, а на Підляшші рештки їжі ставилось біля печі, а лавку, що стояла поряд, посипалось попелом або ж піском. Їжа була призначена для померлих родичів, а сліди на піску (якщо такі з’являлись) мали підказати, хто саме приходив скуштувати святкових страв.
У день перед Різдвом люди дотримувались строгого посту. А під час вігілійної вечері на стіл ставилось лише пісні страви. Кількість пісних страв традиційно завше була непарною 7, 9 або 11. Пояснювали це у різний спосіб: 7 страв – це сім днів тижня, 9 – це, на приклад, дев’ять ангельських хорів. Аби людині добре велось впродовж року, вона мала спробувати кожну страву на святковому столі. На святковий стіл найчастіше ставили червоний борщ з вушками, грибну або мигдалеву зупу, горох з капустою, страви з риби (оселедець, карп), страви з сушених грибів (вареники з грибами та капустою), компот із сухофруктів. Із десертів на столі завше були маківники та пряники. У східних регіонах Польщі на вігілію робили кутю. Зараз прийнято ставити на стіл 12 пісних страв.
При вігілійному столі завжди залишали одне вільне місце для подорожнього, який міг постукати в двері. У такий спосіб люди згадувати також про рідних, з якими не могли разом сісти до святкового столу, а також про померлих родичів.
У Польщі до святкового столу сідали з появою першої зірки. Так люди згадвали про вифлеємську зірку, яку побачили три мудреці зі сходу (у польській традиції три королі, Кацпер, Мельхіор та Бальтазар). За традицією до вігілійного столу мала сісти парна кількість людей. Непарне ж число передбачало нещастя для одного з учасників святкової вечері. Найбільше люди боялись числа 13, адже воно нагадувало про останню вечерею Христа, коли тринадцятим був Юда Іскаріот. Якщо кількість людей при столі була парною, до вечері могли когось запросити. Розпочинав вечерю найстарший член родини.
Найважливішим етапом вігілійної вечері в Польщі є ламання оплатка, яке символізує є свідченням того, що з ближнім слід поділитись останнім шматком хліба. Люди складають одне одному побажання та пробачають образи. Діляться оплатком після прочитання фрагменту Євангелія про народження Ісуса та складання побажань.
Вігілійний вечір закінчується пастеркою, тобто різдвяною літургією, яка відбувається опівночі.
За традицією вона нагадує про прихід до Вифлеєма пастухів, які прийшли поклонитись новонародженому Ісусові. Звичай організовувати різдвяну літургію відомий ще з V ст. А в Польщі він з’явився, ймовірно, із прийняттям християнства. Порівняно швидко прийшла до Польщі і традиція ставити в храмі на Різдво шопку – діораму, що зображує місце народження Ісуса і прихід пастухів та трьох мудреців зі Сходу (Трьох королів). Перші шопки з’явились в Італії, а в Польщі найстаріші шопки досі зберігаються в Кракові.
У такий передсвятковий час бажаємо теплих та затишних свят!
Автор: Данута Наугольник