При вивченні мови дуже важливо вивчати також культуру і традиції країни, мову якої вивчаєш. І йдеться тут не лише про фольклор чи традиційний одяг, а й про те, без чого щоденне життя є просто неможливим – про кухню. А оскільки є люди, які без випічки (солодкої і не тільки) не проживуть і дня (тобто я), поговоримо сьогодні саме про традиційну польську випічку.
Традиційна польська випічка, зрештою як і вся кухня, є дуже різноманітною. У кожному етнографічному регіоні витворилась своя неповторна та відмінна від решти регіонів кухня.
Якщо поїдемо Підляшшя, то неодмінно повинні спробувати сенкач – печений на відкритому вогні, на дерев’яному рожні, яке поливається тістом. Сенкач за смаком нагадує бісквіт, адже за традиційним рецептом до тіста додають дуже багато яєць. Готовий виріб дуже часто поливають цукровою глазур’ю чи шоколадом, а зовні він нагадує… ялинку.
В Любліні нас почастують цебуляжем – круглим дріжджовим коржем діаметром 15-20 см круглої форми із начинкою з цибулі та маку. Секрет доброго цебуляжа полягає в тому, що начинку слід приготувати заздалегідь (за 1-2 доби). В околицях Білгорая (Люблінське воєводство) нас пригостять добре знаним пирогом із гречки та картоплі. Іноді до нього додають ще домашній сир.
На Підкарпатті варто скуштувати прозяки, які ще називають бєщадськими булочками. Їхня історія налічує щонайменше 150 років, а печуть ці булочки із додаванням кислого молока (або ж маслянки чи кефіру) та соди. Від цього вони і отримали свою назву. А на Підгаллі на десерт нам подадуть бомбольки – невеликі круглі булочки із дріжджового тіста, які найкраще смакують із медом та маслом.
У Варшаві можна посмакувати вузеткою – квадратним тістечком, яке складається із двох шарів какаового бісквіту, джему та крему зі збитої сметани, і яке здобуло популярність та назву наприкінці 40-х років ХХ ст. під час будування варшавської траси W-Z.
Якщо ми поїдемо на Мазури, то зможемо покуштувати ферфенушки – тістечка, що смаком дуже нагадують пряники, але замість меду до них додають солодкий сироп із буряка. Cаме тому вони мають дещо інший, ніж пряники смак, та є твердішими.
А от щоб скуштувати пряники, слід їхати до Торуня. Там вони найсмачніші. Саме пряник чудово показує, якою була старопольська випічка – пряна і насичена медом. Кориці, кардамону, гвоздики, мускатного горіха, імбиру і неодмінно – чорного перцю додавали в таких кількостях, що для нас би старопольські пряники видавалась несмачними. Але саме приправи дозволяли їм довго зберігатись. Пряники були досить дорогими солодощами, іноді їх навіть використовували як ліки. Назва ж походить від старопольського слова “pierny”, що означало перцевий.
Традиція випікання торунських пряників сягає ХІІІ ст. Торунь розташовувався на перетині торговельних шляхів, а тому проблеми із доступом до прянощів не було. Виробництво пряників набуло такого масштабу, що в місті існував спеціальний цех пряникарів, а рецепти випічки тримались у суворій таємниці. Кожен представник королівської родини, який приїжджав відвідати Торунь, отримував в подарунок пряник. У 1751 р. в Торуні було створено цілу мануфактуру пряників, на межі ХІХ-ХХ ст. її було перетворено на фабрику, вироби якої продавались до Великобританії, Франції, Туреччини, Китаю, ба навіть до Австралії. Ця фабрика існує до сьогодні. В Торуні існує Музей торунського пряника, де зберігаються форми до випікання пряників, якими користувались ще триста років тому, піч до випікання пряників та колекція історичних упаковок. Відвідувачі музею можуть взяти участь у майстер-класі та спекти пряники, а потім – їх скуштувати.
Але щоб спекти торунські пряники, не потрібно спеціально їхати до Торуня. Їх можна спекти самостійно, у власній кухні, а потім ще довго насолоджуватись їхнім прекрасним смаком та неймовірним ароматом.
Особливістю торунських пряників є поєднання пшеничного та житнього борошна, а також приготування тіста завчасно – кілька тижнів перед випіканням. Найчастіше пряники випікають до Різдва, тому варто розпочати приготування задовго до свят, а готове тісто прикрити тканиною та відставити в холодне місце, аби дозрівало. Суміш приправ та мед дозволяють пряникам ще довго зберігатись та чудово смакувати навіть кілька тижнів після свят. Можна випікати пряники-тістечка (саме такими є славні торунські пряники), а можна, у вигляді кексу.
Ось один із рецептів пряника, який неодмінно варто спекти (це дещо спрощений варіант, бо не потребує завчасного приготування тіста).
Торунський пряник
Складники:
250 г пшеничного борошна
250 г житнього борошна
250 г рідкого меду
150 г масла
150 г цукру
5 яєць (обілки та жовтки окремо)
100 г родзинок (якщо вони надто сухі, їх слід вимочити в доброму алкоголі впродовж кількох годин)
2 чайні ложки приправ
1 чайна ложка розпушувача до тіста
1 чайна ложка соди
Усі складники повинні бути кімнатної температури (ця умова – обов’язкова, адже якщо котрийсь зі складників буде надто холодним – тісто погано ферментуватиме). Борошно слід пересіяти до окремої миски, вимішати його із содою, розпушувачем до тіста та приправами. Суміш прянощів можна купити в магазині, а можна зробити самому, змішавши в улюблених пропорціях мелені корицю, імбир та мускатний горіх, кардамон (його слід змолоти в кавомолці), гвоздику (найкраще стовкти в ступці, бо кавомолку гвоздика може знищити), аніс (бадьян), і за бажанням – чорний та солодкий перець.
Мед мусить неодмінно бути натуральним (штучний дає смак паленого цукру), то ж якщо він минулорічний і вже встиг зацукруватись – його потрібно підігріти в окремій мисці, аж поки він зрідне (можна це робити на водяній бані), та остудити.
Масло (не маргарин!!!) слід перетерти з цукром до утворення білої пухкої маси (можа це робити макітрі, а можна – збивати міксером), додавати по одному жовтку, весь час перетираючи. Наприкінці слід додати мед. Має утворитись однорідна маса красивого кольору, яку потрібно вимішати з родзинками. До неї поступово по ложці треба додавати суміш борошна і приправ, а також збиті на густу піну білки. Делікатно вимішати.
Готове тісто потрібно викласти у вистелену пергаментом форму (найкраще – кексівницю). Пергамент можна додатково змазати маргарином чи олією та притрусити борошном. Пекти при температурі 180 градусів впродовж години. Час випікання залежить від духовки, тому готовність слід перевірити сірником (сірник має бути чистий і сухий). Готовий пряник остудити, можна додатково прикрасити шоколадом чи цукровою підрою. Зберігати, загорнувши в чистий рушник. Якщо пряник вийшов надто твердий – його потрібно на якийсь час додатково загорнути в харчову плівку, щоб він зм’як.
Смачного вивчення мови!
автор: Наугольник Данута