Найстарішим, найважливішим християнським святом в Польщі є Великдень і до нього залишилось усього кілька днів. Якщо порівнювати українські і польські великодні традиції, то віднайдемо багато схожих моментів, а попри те – дуже багато відмінних. І саме про них сьогодні говоритимемо.
Остання неділя перед Великоднем називається Пальмовою. У цей день поляки, згадуючи про прибуття Христа до Єрусалиму, святять в костелах пальми, тобто галузки верби, букшпану чи плодових дерев, оздоблені квітками з кольорового паперу, сушеними квітами чи травами. Символічно б’ючи близьких та знайомих пальмою, люди намагаються подарувати їм щастя та здоров’я на весь рік. Раніше пальми зачіплялось за образи чи вкладалось до вазонків, що мало охороняти помешкання від нещасть та заздрісних сусідів.
У деяких регіонах Польщі ще досі збереглась традиція робити високі пальми, які іноді сягають кількох метрів. Найбарвистіші можна побачити на Курпях (в одному з етнографічних регіонів), де навіть відбуваються конкурси на найвищу та найяскравішу пальму.
Впродовж Великого Тижня найбльше значення мають три останні дні, так зване Пасхальне Тридення (Triduum Paschalne). Воно завершуєтся урочистою вечірнею (Wigilia Paschalna), яка є найважливішою у всьому літургійному році і відбувається в суботу.
Великодня Субота є днем радісного очікування, коли освячують вогонь, воду та їжу. Традиція освячувати вогонь та воду має ще дохристиянське коріння. У 15 ст. цю традицію католицька церква прийняла та надала їй більш християнського значення. Вогонь символізує світло Христа, очищення та має на меті відігнати злі сили. Подібну символіку має і вода, якою після освячення скроплювали помешкання та сільськогосподарських тварин, іноді – пили та кропили нею поля.
Що ж поляки кладуть до великоднього кошика, який навіть має окрему назву –święcone або święconka?
Передовсім це баранчик із червоною хоругвою із хрестом, який символізує Воскреслого Христа, і Його перемогу над смертю. Якщо ж баранчик зроблений із цукру, шоколаду чи марципану (колись – із масла) то він символізує покірність і лагідність. У великодньому кошику нодмінно мають бути яйця (писанки та крашанки), як символ початку, воскресіння і відродження. Яйце – це перший та найважливіший великодній частунок. Адже саме із нього розпочинається великодній сніданок. В Польщі здавна використовувались різні техніки оздоблення великодніх яєць – за допомогою нанесення візерунків із воску, видряпування, обклеювання кольоровими нитками, а також наклеювання витинанок з паперу (ловіцьких взорів).
Хліб, який святять на Великдень, символізує Христа, як “живий хліб, який зійде з неба” (зазвичай освячують таку кількість хліба, аби вистачила для всіх членів родини під час великоднього сніданку). Великодня бабка (оскільки вона є дріжджовою) є символом зростання віри, надії та любові. М’ясо (шинка чи ковбаса) яке кладуть до великоднього кошика має приносити здоров’я та достаток, а хрін – міць та силу (водночас символізує муки Христа). До великодніх кошиків кладуть також сир (символ порозуміння поміж людиною та природою), сіль та перець, які дозволяють відлякувати злі сили. Кошик поляки прикривають білою серветкою і оздоблюють галузками букшпану.
Великодня Неділя розпочинається із резурекції (з лат. resurrectio – воскресіння) – урочистої літургії, поєднаної із процесією. Це день зустрічі із найближчими родичами, спершу під час великоднього сніданку, потім – підчас великоднього обіду. Якщо говорити про великодні страви, то найпопулярнішою першою стравою на великодньому столі є журек, тобто суп на заквасі із житнього борошна, до якого додається яйце, білка ковбаса та картопля. Подекуди на Великдень готують бігос із квашеної капусти. Найсмачнішим вважається бігос, який готували впродовж кількох днів, адже під час багаторазового підігрівання він отримує свій нeповторний запах та смак. На Великдень готується багато (мабуть, найбільше) страв із яєць, а також багато випічки. Окрім бабки на Великдень в Польщі печуть мазурки – тонкі коржі пісочного тіста покриті масою із карамелі, шоколаду чи горіхів. Печуть також маківники та чи сирники.
Але великодні святкування не обмежують лишень неділею. Слід згадати і про великодній понеділок, або ж śmigus-dyngus. Це день, в якому прийнято поливати одне одного водою (щось знайоме, чи не так?). Як свідчить сама назва ця традиція постала із поєднання двох обрядів. Перший із них, тобто “śmigus” полягав на поливанні незаміжніх дівчат водою. Дівчат, які не хотіли виходити заміж, хлопці могли символічно вдарити галузкою верби. Дівчата могли відкупитись від обливання, а тому дарували хлопцям крашанки. У такий спосіб виник звичай, що отримав назву “dyngus”.
Приблизно у ХІХ ст ці дві назви злились в одну, а звичай обливання близьких і рідних водою з метою захисту від хворіб зберігся і до сьогодні.
То ж бажаємо Вам радісних та затишних Великодніх свят.
Wesołego Alleluja!
автор: Данута Наугольник