Більшість людей планує свою літню відпустку біля моря, маючи на увазі гори як місце для зимового відпочинку. І даремно, адже гори пропонують багато можливостей як для активного, так і пасивного відпочинку, для оздоровлення і лікування.
Отже, чим же можна займатись в Карпатах влітку?
15 квітня у вівторок у Школі конкурентних рішень KI School відбувся майстер-клас з писанкарства. Усі охочі мали можливість дізнатися про значення різних символів, різницю між писанкою, крашанкою, дряпанкою, мальованкою, техніки виконання писанок та їхні різновиди, а також створити власноруч свою великодню молитву-заклинання на яйці. Майстер-клас проводила наш адміністратор і писанкарка Ірина Женчур.
Писанка — це не є модний великодній атрибут! Писанка — це магія, молитва, заклинання! Розписування яєць тісно пов’язане з язичницькими віруваннями українців, які жили за сонячним календарем. Для наших предків Великдень був святом перемоги дня над ніччю, сонця над темрявою, життя над смертю. Писанка — символ сонця, вічності, своєрідне космічне яйце, з якого виникає всесвіт та народжується все живе.
Писанки використовували у всіх сферах життя для захисту від злих сил, дарували на добро, багатство, врожай, здоров’я, долю. А узори в давнину — це графічний запис молитви-прохання. У слов’ян яйце було початком всього, праобразом космосу. Вони вірили, що весь світ подібний до великого яйця: шкарлупа – це небо, плівка – хмари, білок – вода, жовток – земля. Роблячи писанки, наші прадіди намагались захиститись від усіх злих сил. Писанками прикрашали й хату – їх вішали біля образів, зазвичай по три, і залишали так до Вознесіння, а то й до наступних великодніх свят. З писанки видували вміст та нанизували на нитку.
Зореслава Тарах, викладач німецької мови
Пропоную виключити іноземну мову з переліку шкільних предметів. Мені не раз доводилося чути, що школярі ненавидять уроки іноземної. Причини: незрозумілі пояснення вчителів, нудні уроки, моральний тиск. Тепер у мене немає підстав сумніватися, що ці причини є правдивими. Розповім чому.
Свого часу я вирішила провести методичний майстер-клас для вчителів середніх шкіл. Розповідати вирішила про методи урізноманітнення заняття. І ось, захід відбувся. Вже на п’ятій хвилині зустрічі я перестала розуміти, де я є і навіщо. Люди, які називають себе вчителями, не змогли дати відповіді на кілька ключових, на мій погляд, питань. Зате вкінці підсумували: “Ми все це знаємо”. Парадокс, правда?
“Які засоби використовуєте на уроці?” — питаю. “Підручник, крейду і дошку,” — відповідає найстарша учасниця. Згодом я дізналася, що є ще й магнітофон. “А ноутбуки використовуєте?” — мовчать. Далі кажу: “А що, якщо придбати проектор спеціально для вчителів іноземної? Скільки ж можливостей для навчання відкривається!” — “Та який проектор, ми ледве на магнітофон розжилися…” Ну гаразд, думаю. Далі намагалася дізнатися, чи хтось хоча б виступив з ініціативою придбати проектор, — може, хтось зумів переконати батьків, що скидатися на штори — це не найважливіше. Якщо держава не фінансує освіту, то може батьки готові зробити інвестицію в освіту власних дітей. “Винні батьки. Я ледве вибиваю гроші на навчальний посібник, а тут проектор. Нічого з цього не вийде”. Ніхто не намагався пояснювати, але всі знають, що нічого не вийде. Молодці! Гарна спроба.
На якомусь моменті зустрічі вчителі в один голос заголосили: “Зараз є багато дітей з відхиленнями від норми”. Тут мені стало цікаво: “А що це — норма?” Ніхто не відповів. Continue reading “Урокам іноземної мови не місце у львівських школах!”
