© KI SCHOOL
© KI SCHOOL
Ірина Соджак, викладач англійської мови Школи конкурентних рішень KI School
© KI SCHOOL
Ранок п’ятниці 25 жовтня почався, як завжди, зі студентів і занять, а трішки пізніше прийшло усвідомлення того, що вже ввечері мене чекає далека дорога, — 9-денна поїздка, — а валіза ще не зібрана.
Почалась організаційна і моральна підготовка до туру, яка супроводжувалася цілком природним хвилюванням. Проте інтуїція підказувала, що тур буде вдалим і пам’ятним. Як звично, вона не помилилася. Але і без пригод не обійшлося…
© KI SCHOOL
Після складного і неорганізованого виїзду зі Львова із запізненням на годину нам з Юрком стало страшнувато, як ми керуватимемо такою масою людей (70 осіб). Величезний двоповерховий автобус із труднощами притулився поміж автомобілів біля палацу Гната Хоткевича. Коробки з яблуками і круасанами, палети з водою спільними зусиллями носились до автобуса… мольберти і пензлики позабувалися… прощання із батьками-бабцями-дідусями затягнулось… костюми носились і носились… суперечки, хто де сидить, тривали… але все ж таки нам вдалось вирушити зі Львова о десятій вечора! Попрямували ми нічним переїздом до столиці Угорщини. Кордон перетнули неочікувано легко і швидко, лягли відпочивати.
Будапешт зустрів нас теплим ранковим сонечком і привітними усмішками.
Як виявилось, угорці таки непогано розмовляють англійською, особливо молоде покоління. Почався рахунок угорських форинтів, діти побігли до зоопарку, дорослі — хто куди для самостійного знайомства з містом. День видався радісним і наповненим щасливими довгоочікуваними зустрічами. Надвечір з горем навпіл нас таки поселили в готель, і перша частина групи вирушила вивчати громадський транспорт Будапешту.
Інша ж частина групи окупувала місцевий “Tesco”. Автобуси-трамваї нам піддались, щоправда, двоє туристів з необережності заплатили 30 євро штрафу за безквитковий проїзд. Моя вам порада: не ризикуйте у Європі кататись у громадському транспорті “зайцем”. Початкова сума була 200 євро…
Після дня, проведеного у Будапешті, в голові вималювалася чітка картинка: тато із сином на роликах у жовто-багряному парку, закохані парочки на березі Дунаю, спокійний вечір на палубі корабля із бокалом шампанського — колаж під назвою “Щастя може бути таким простим”. Якби я тільки вміла малювати…
Хоча, знаєте, це і добре, що малювати я не вмію. Малювати вміли наші маленькі туристи… Але про це згодом.
Вранці китайці забули перевести годинник, що привело до чергової затримки нашого від’їзду на півтори години. Попрямували ми до Відня. Ще в автобусі під час перегляду документального фільму про Австрію частина туристів почала закохуватись у цю сприятливу для життя країну, де є такі доброзичливі мешканці й захопливі краєвиди. Відпустивши туристів у “вільне плавання”, ми з Юрком збирались їхати до Шенбрунну, проте затримались у місті, насолоджуючись хвилькою вільного часу, щоб на повні груди вдихнути містом. Знайшли пам’ятник І. Франку біля церкви св. Варвари, який збиралися демонтувати, назвавши каменяра “антисемітом”. Continue reading “Ірина Соджак: Один із найбільш пам’ятних візитів до Франції… 25 жовтня – 2 листопада 2013 року”