Задушки (Zaduszki)

2 листопада у католицькій церкві у молитвах згадуються душі всіх помелих. У польській традиції цей день має окрему назву — Задушки.

Започаткував це свято у 998 році Одиліон Клюнійський, бенедиктинець, настоятель Клюнійського аббатства. Що цікаво, фреска із зображення похорону св. Одиліона авторства Яна Генрика Розена знаходиться у Вірменському кафедральному соборі у Львові. Звичай згадувати у молитвах усіх померлих традиція швидко набув поширення у Франції, Англії, Німеччині та Італії, а у ХІІІ ст поширився на всю католицьку Європу.

вірменка

Згадуючи про Задушки на можна не згадати і дохристиянських коренів цього свята. Слов’янська назва цього свята — Діди (Dziady), і власне про них писав Адам Міцквич в однойменному циклі драм.

Період на який припадають Задушки, в уявленні людей мав містичне забарвлення. Адже природа після збирання врожаю відмирала, аби відродитись навесні. Вважалось, що саме в цей час душі померлих (Діди) кружляли землею, щоб повернутись до місць, близьких їм за життя. Люди вірили, що із душами померлих предків слід бути в добрих стосунках. Це мало запевнити добрі врожаї та удачу для цілої родини. Аби задобрити померлих, в хатах та на могилах залишали миски з медом, кашею, алкоголь. Там люди і частувались. Частину кожної порції прийнято було кинути за спину, покласти на землю чи на могилу. Горілку виливалось через плече або ж поливалось нею могилу. Такі частування мали символізувати розмову поміж живими та померлими.

Щоб душі померлих могли потрапити до своїх домівок, на могилась запалювалось свічки. Вогонь від свічок мав зігріти душі померлих під час їхніх мандрівок. На перехрестях прийтято було розпалювати вогнища, які мали вберегти живих від демонів, від душ самогубців, потопельників і приречених на смерть вбивць. У задушний день натомість не можна було розпалювати печі, а також не варто було влаштовувати гучних забав. Це могло не сподобатись душам померлих, які могли затриматись у помешканні на цілий рік, а тим самим — принести нещастя усій родині. За деякими віруваннями у ці дні слід було скромно одягатись, щоб душі померлих не помічали живих і не намагались забрати їх зі собою.

2 листопада прийнято було давати милостиню потребуючим, аби ті згадували у своїх молитвах душі померлих. Ця традиція зберігалась ще до початку ХХ століття. Подекуди бідним в цей день роздавалось спеціальне печиво (як оплату за душі померлих), влаштовувалось процесії на цвинтарях, співалось жалобних пісень та відмовлялось молитви.

Тепер могили померлих родичів поляки відвідують здебільшого 1 листопада (День усіх святих), адже цей день є державним вихідним. На могилах прийнято запалювати свічки, приносити на цвинтар вінки та квіти, вшановувати пам’ять невідомих солдатів. За душі померлих моляться також у храмах.

Zaduszki

День усіх святих святкується у пам’ять про усіх християнських мучеників, які загинули за віру. Попередньо днем молитви за мучеників було 13 травня. У 731 році папа Григорій ІІІ переніс святкування цього дня на 1 листопада. Із розпорядження папи Григорія IV цього дня у молитвах почали згадувати не лише мучеників, а й усіх святих католицької церкви.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *