Відомо, що в чужий монастир із своїм уставом не ходять. Відповідно, кожен народ має якісь свої цікавинки, — традиції чи закони — що можуть здатися незрозумілими, диковинними або й навіть нерозумними. Ще в далекому 2008 році відома британська газета The Telegraph на своєму сайті в інтернеті назвала 10 найдивніших британських законів. Вважаємо за потрібне донести цю інформацію до україномовних користувачів.
Отож:
1. Вважається незаконним помирати у Вестмінстерському палаці. Проте, хто ж зможе відповісти за цей злочин — злочинець буде поза зоною доступу.
2. Наклеїти поштову марку догори дригом вважається державною зрадою. То ж неповага до королеви — робити такі маніпуляції з її обличчям! 🙂
3. У Ліверпулі є незаконним для особи жіночої статі бути топлес, якщо тільки вона не працює клерком у тропічному рибному магазині.
4. На Різдво заборонено їсти пироги, начинені фаршем.
5. Якщо в Шотландії будь-хто стукає в двері і просить скористатися туалетом, господарі мусять впустити цю людину в будинок.
6. Вагітна жінка має право справляти потребу будь-де у громадських місцях, навіть у каску полісмена. Головне, завчасно його про це попередити.
7. Голова кожного мертвого кита, знайденого біля берегів Британії, є власністю короля, а його хвіст — королеви. Цікаво, а що з іншими частинами тіла? 🙂
8. Вважається незаконним не повідомляти податкового інспектора про будь-що, що ви вважаєте потрібним від нього приховати. Проте, ви можете не ділитися з ним інформацією, яку ви не проти повідомити.
9. Незаконно заходити у Вестмінстерський палац в обладунках.
10. Якщо ви зустріли шотландця з луком і стрілами всередині Йорку, обгородженого стародавніми воротами, ви маєте повне право його вбити. Таак, шотландців у Йорку точно як греблю гати — на кожному кроці можна зустріти, та ще й зі стрілами. 🙂
Як бачимо, більшість законів виникла не одне століття тому і з того часу не переглядалася і не змінювалася до потреб сьогодення. У цьому відчувається дух народу, його історична спадщина і незмінний британський (хоча і трохи дивакуватий) консервативний колорит.
автор статті: Таїса Таргонська